Діло було у далекому 2010-му.
Тоді ще двіючник з останньої парти гімназії “Сихівська” боязко підіймався деревʼяними сходами старої будівлі у центрі Львова.
“Всього 9 місяців аби вивчити все те, що мав би вчити у школі роками” – думки такого плану в поєднанні зі страхом бути осоромленим рештою учнів сковував та гнітив. Але Наталя Борисівна якось вміє знайти підхід до будь-кого, і до хулігана, і сірої миші. Вона не змушувала зубрити історію, вона дала можливість зрозуміти її. Аби більше розповісти про наші заняття, варто розбити їх на кілька пунктів:
1) Методична база. Нема потреби вигуковувати десь та гортати десяток підручників, адже Бориска (так ми позаочі називали свою вчительку) вибрала найнеобхідніше та помістила в один посібник, який розробила самотужки. От нічого зайвого, жодної лірики та “отсєбятіни”, лише необхідна інформація. Нічого записувати у зошит не потрібно, Гулити чи бігати у пошуках тої чи іншої книжки. Все вже зроблено замість тебе, не лише покладено до рота, але й пережовано.
2) Процес навчання. Мені повезло, адже як зазначив на початку свого відгуку, навчались ми не в нудних шкільних кабінетах великими групами, не сидячи вдома перед веб-камерою, а у вузькому колі, в затишному офісі. Ми часто можемо чути фразу “затишна атмосфера”, яку люди вставляють потрібно це чи ні. Але у цьому випадку використання звороту “затишна, дружня та невимушена атмосфера” буде цілком влучним. Коли ми з другом вже геть байдикували на наших заняттях (особливо на останніх, коли повторювали вивчений матеріал), то в нашу сторону могли летіти предмети різного калібру, починаючи від кулькових ручок і фломастерів на різний смак до предметів куди більших та важчих. От Ви, читаючи ці рядки, не можете уявити, яка широченна посмішка зараз на моєму обличчі від отих приємних спогадів.
3) Індивідуальний підхід. Так, насправді Наталя Борисівна нагороджена талантом бачити не лише крізь товстезні цегляні стіни (а звідки тоді вона знає що ми бігали курити на балкон?), але й крізь наші очі кудись у глибину душі. Вона сортує групи для навчань таким чином, що учням між собою приємно проводити час та почуватись невимушено. Якимось дивом вона вже у перший тиждень нашого навчання змусила невігласа зрозуміти, що пройти цей курс навчання і згодом досягнути результату під силу усім, навіть мені. Якби Борисівна не створила умов, за яких повірив у свої можливості я сам, то ніхто знання у мою світлу голову запхати б не зумів, навіть силою.
4) Результати. Що є основним показником ефективності репетитора? Вірно, результати його роботи. Того року Наталя Борисівна готувала одночасно 20+ учнів до ЗНО (заняття проводились малими групами, але бажаючих навчатись саме у неї було дуже і дуже багато)
Найгіршим показником тоді була оцінка однієї дівчинки (160 балів), і то вона сама по собі була впринципі незібрана, а середній показник склав близько 190 балів. Навіть такий ледащо до навчання як я, зумів набрати 189 балів. 189, Карл! Коли я просився до Наталі Борисівни на навчання, то мав на меті здобути бодай прохідний бал. Уявляєте як я пишався собою, коли набрав без малого 190? Насправді, моєї заслуги в тому не багато, здебільшого це все вона. Чудова жінка, яка зрозумілою мовою вчить історії. А на випадок, коли Ваша дитина таке ж ледащо як я, то в Бориски ще знайдеться кілька фломастерів для метання😉
